Ми
живемо в часи глобальної революції, яка змінює наш спосіб життя, спілкування,
мислення, бачення майбутнього і розуміння добробуту. Напрями, що формують
майбутнє:
•
Епоха швидкісної комунікації, об’єднання світової економіки, посилення
конкуренції.
• Старіння людства, зростання чисельності
низько кваліфікованого прошарку.
• Зміна форм праці, поєднання великого і
малого, спільне підприємництво.
•
Відкриття дивовижного потенціалу мозку.
• Зростання сфери послуг, особливо освітніх.
•
Новий бум самоосвіти, тріумф особистості.
Для
того щоб адаптуватися і бути успішним, нам необхідна революція в навчанні, яка поєднувала
б чудові результати дослідження мозку з можливостями негайного доступу до
глобальної мережі інформації та знань.
Сучасний
світ складний. Дитині недостатньо дати лише знання. Ще важливо навчити
користуватися ними. Знання та вміння ,взаємопов’язані з ціннісними орієнтирами
учня, формують його життєві компетентності, потрібні для успішної
самореалізації у житті, навчанні та праці.(Концепція «Нова українська
школа») . Сьогодні школа покликана, ґрунтуючись на
особистісно зорієнтованому підході в освіті, формувати компетентності, що дозволять
кожному випускнику стати успішною, життєспроможною особистістю, здатною до
творчої самореалізації. Школа повинна не просто дати
учням той чи інший обсяг знань і вмінь, а й сформувати таку людину, яка здатна
критично мислити, приймати рішення, виробити свою позицію в житті, власний
світогляд, ставлення до себе й інших і вміння адаптуватись до умов життя,
змінюючи його на краще.
Сучасний педагог повинен бути готовим до змін, здатним сміливо приймати
педагогічні рішення, виявляти ініціативу, творчість. Проблема ефективності, результативності педагогічного процесу може бути
розв'язана лише за умови забезпечення високої компетентності та відповідної
професійної майстерності кожного педагога.
Отже, стратегічною метою системи освіти є якісні зміни результатів
загальної освіти - розвиток компетентностей.
Компетентність – це загальна здібність особистості, що ґрунтується на знаннях,
досвіді, цінностях, схильностях, набутих завдяки навчанню; це досвідченість у
певній галузі, якомусь питанні; повноважність, повноправність у розв’язанні
якоїсь справи; поінформованість, обізнаність; авторитетність. У суспільстві
знань компетентність є передумовою успішної самореалізації особистості,
спроможної приймати ефективні рішення, адекватно реагувати на особистісні й
соціальні виклики.
Саме у початковій ланці освіти
починає формуватися низка компетенцій, тобто система здатностей, що
забезпечують особистості можливість оптимально здійснювати свою життєдіяльність
в усіх її формах (пізнання, діяльність, спілкування, стосунки). Тому необхідно
націлювати учнів на оволодіння ключовими компетентностями з кожного предмета,
роз’яснювати, як вони зможуть реалізувати набуті компетентності на практиці, у
подальшому повсякденному житті. Це значно підвищить мотивацію учнів до
навчання. Таким чином, сучасна світова освіта наголошує на впровадженні у
системі освіти компетентнісного підходу, який на перше місце ставить не
поінформованість учня, а вміння на основі знань вирішувати проблеми, які
виникають у різних життєвих ситуаціях
Рівні
самоосвітньої компетенції молодших школярів
1. Підготовчий:
- вчити здійснювати первинну обробку навчального матеріалу;
- складати плани;
- ставити експерименти за прямими вказівками вчителя.
2. Перший рівень: - вчити вибирати спосіб дій і застосовувати його в роботі
з додатковим джерелом;
- формувати ситуативний інтерес до додаткового матеріалу і способів діяльності.
3. Другий рівень: - удосконалювати вміння здійснювати самоосвітні дії у
пошуковій та пізнавальній діяльності;
- вчити бачити проблему, знайти гіпотезу, довести її, зробити
висновок;
- закріпити стійкий інтерес до додаткових джерел.
4. Третій рівень: - володіння навичками пошукової самоосвітньої діяльності
на основі вивчення матеріалу та широкого залучення додаткових джерел;
- уміння самостійно бачити проблему, формулювати її, пропонувати шляхи
вирішення;
- реалізувати розроблений план; - робити висновки та узагальнення.
Значною мірою
цього можна досягти , використовуючи сучасні інноваційні технології, зокрема
технології - інтерактивного навчання, перетворюючи таким чином традиційний урок
в інтерактивний. Сьогодні вже неможливо навчати традиційно: у центрі
навчально-виховного процесу має бути учень. Від його творчої активності на
уроці, вміння доказово міркувати, обґрунтовувати свої думки, вміння
спілкуватися з учителем, учнями класу залежить, наскільки успішно й усвідомлено
він опановує шкільну програму.
Впровадження інтерактивного
навчання в початкових класах здійснюється шляхом використання фронтальних та
кооперативних форм організації навчальної діяльності учнів, інтерактивних ігор
та методів, що сприяють навчанню учнів вмінню дискутувати, аналізувати, робити
узагальнення.
Водночас варто зазначити, що
проектування і проведення уроку за інтерактивними технологіями потребують, перш
за все, компетентності в цих технологіях учителя , його вміння переглянути і
перебудувати свою роботу з учнями.
Така дісталась вже нам робота,
Є в ній і радість, та є й турбота,
Є вічний пошук, безсонні ночі,
Та гріють душу дитячі очі.
Слово "інтерактив"
прийшло до нас з англійської мови від слова "іпtеr" — взаємний і
"асt" — діяти. Таким чином, інтерактивний — здатний до взаємодії,
діалогу. Інтерактивне навчання — це специфічна форма організації пізнавальної
діяльності, яка має передбачувану мету — створити комфортні умови навчання, за
яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.
Суть інтерактивного навчання
полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної,
позитивної взаємодії всіх учнів. Відбувається колективне, групове,
індивідуальне навчання, навчання у співпраці, коли вчитель і учні — рівноправні
суб'єкти навчання. В результаті організації навчальної діяльності за таких умов
у класі створюється атмосфера взаємодії, співробітництва, що дає змогу
вчителеві стати справжнім лідером дитячого колективу.
Організація інтерактивного
навчання передбачає використання дидактичних і рольових ігор, моделювання
життєвих ситуацій, створення проблемної ситуації. Вирішення певних проблем
відбувається переважно в груповій формі. Разом з тим не слід плутати
інтерактивне навчання з груповими формами роботи, які компенсують всі недоліки
фронтальної та індивідуальної роботи. Групова форма роботи передбачає навчання
однією людиною групи учнів; всі учні групи працюють над одним завданням разом
із наступним контролем результатів.
Інтерактивні технології
передбачають організацію кооперативного навчання, коли індивідуальні завдання
переростають у групові, кожний член групи вносить унікальний вклад у спільні
зусилля, зусилля кожного члена групи потрібні та незамінні для успіху всієї
групи. Для роботи за інтерактивними технологіями вчителеві необхідно змінити
свої особисті підходи до навчання, а в учнів у такому разі повністю змінюється життя
в класі. Тому для роботи за даними технологіями вчителеві необхідна певна
підготовка (дидактична, моральна) та учням, як і вчителеві, треба звикнути до
них. Свою роботу вчителеві слід починати з простих інтерактивних технологій —
робота в парах, малих групах — і переходити до більш складних. Коли в учителя й
учнів з'явиться досвід подібної роботи, то уроки проходитимуть набагато легше,
цікавіше, а підготовка до них не забиратиме багато часу .
Інтерактивні технології навчання
О. Пометун, Л. Пироженко поділили на чотири групи: парне навчання (робота учня
з учителем чи однолітком один на один), фронтальне навчання, навчання у грі,
навчання у дискусії.
Кооперативна (групова) навчальна
діяльність — це форма (модель) організації навчання у малих групах учнів,
об'єднаних спільною навчальною метою. За такої організації навчання вчитель
керує роботою кожного учня опосередковано, через завдання, якими він спрямовує
діяльність групи. Кооперативне навчання відкриває для учнів можливості
співпраці зі своїми ровесниками, дає змогу реалізувати природне прагнення
кожної людини до спілкування, сприяє досягненню учнями вищих результатів
засвоєння знань і формування вмінь. Така модель легко й ефективно поєднується
із традиційними формами та методами навчання і може застосовуватися на різних
етапах навчання.
До групового (кооперативного)
навчання можна віднести: роботу в парах, ротаційні трійки, "Два — чотири —
всі разом", "Карусель", роботу в малих групах,
"Акваріум".
Під час роботи в парах можна
виконувати такі вправи: обговорити завдання, короткий текст; взяти інтерв'ю,
визначити ставлення (думку) партнера до того чи іншого питання, твердження і
т.д.; зробити критичний аналіз роботи один одного; сформулювати підсумок теми,
що вивчається тощо.
До фронтальних технологій
інтерактивного навчання відносять такі, що передбачають одночасну спільну
роботу всього класу. Це — обговорення проблеми у загальному колі (її
застосовують з іншими технологіями): "Мікрофон" (надається змога
кожному сказати щось швидко, по черзі, висловити свою думку чи позицію),
незакінчені речення (поєднується з вправою "Мікрофон"),
"Мозковий штурм" (відома інтерактивна технологія колективного
обговорення, широко використовується для прийняття кількох рішень з конкретної
проблеми), "Навчаючи — вчуся", "Дерево рішень" та ін.
До технологій навчання у грі
відносяться імітації, рольові ігри, драматизація. Учасники навчального
процесу, за ігровою
моделлю перебувають в інших умовах, аніж у традиційному навчанні. Учням
надають максимальну свободу інтелектуальної діяльності, що обмежується лише
конкретними правилами гри. Учні самі обирають роль у грі;
висуваючи припущення про
ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають
шляхи її вирішення, покладаючи на себе відповідальність за обране рішення.
Вчитель в ігровій моделі — інструктор (ознайомлення з правилами гри,
консультації під час її проведення), суддя-рефері (коригування і поради
стосовно розподілу ролей), тренер (підказки учням з метою прискорення
проведення гри), головуючий, ведучий (організатор обговорення).
Як правило,
ігрова модель навчання має 4 етапи:
—орієнтація (введення учнів у тему, ознайомлення з правилами гри, загальний
огляд її перебігу);
—підготовка до проведення гри (ознайомлення зі сценарієм, визначення
ігрових завдань, ролей, орієнтовних шляхів вирішення
проблеми);
—основна частина — проведення гри;
—обговорення.
Технології навчання у дискусії —
важливий засіб пізнавальної діяльності
учнів у процесі навчання, бо дискусія — широке публічне обговорення спірного
питання. Досвід використання дискусії у навчанні дає змогу сформулювати деякі
головні організаційно-педагогічні підвалини, які є спільними для будь-яких
різновидів дискусії:
— проведення дискусії необхідно
починати з висування конкретного дискусійного питання (тобто такого, що не має
однозначної відповіді і передбачає різні варіанти розв'язання, зокрема
протилежні);
— не слід висувати питання на кшталт: хто правий, а хто помиляється в тому
чи іншому питанні;
— у центрі уваги має бути ймовірний перебіг дискусії (Що було б можливим за
того чи того збігу обставин? Що могло статися, якби..? Чи були інші можливості,
способи, дії?);
— всі висловлювання учнів мають стосуватися теми, що обговорюється;
—вчитель має виправляти помилки і неточності, яких припускаються учні, та
спонукати їх робити те саме;
—
усі твердження учнів
мають супроводжуватись аргументацією, обґрунтуванням, для чого вчитель ставить запитання на зразок:
"Які
факти свідчать на користь твоєї думки?", "Як ти міркував, щоб
дійти такого
висновку?";
— дискусія може
вирішуватись як консенсусом (прийняттям
узгодженого рішення), так і збереженням існуючих розбіжностей між її
учасниками.
Дискусія сприяє розвитку
критичного мислення, дає змогу визначити власну позицію, формує навички
відстоювання своєї особистої думки, поглиблює знання з даної проблеми. Такі
технології досить цікаві для сучасної школи. До них відносять: "Метод
ПРЕС", "Обери позицію", "Зміни позицію",
"Безперервна шкала думок", "Дискусія", "Дискусія в
стилі телевізійного ток-шоу", "Дебати". Так, наприклад,
технологію "Метод ПРЕС" можна запропонувати до будь-якої проблеми за
умови дотримання чотирьох етапів:
—висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору (починаючи
зі слів: я вважаю, що...);
—поясніть причину виникнення цієї думки, тобто на чому ґрунтуються докази (починаючи зі слів: оскільки...);
— наведіть приклади, додаткові аргументи на підтримку вашої позиції, а
також факти, що демонструють ваші докази (...наприклад...);
—узагальніть свою думку (зробіть висновок, починаючи зі слів: Отже, таким
чином...).
Коли учні засвоять етапи ПРЕС
методу, його можна використовувати на всіх уроках у початкових класах, оскільки
це привчає учня до логічного висловлювання своєї думки.
Завдяки його впровадженню на
уроці створюються умови для активної
взаємодії всіх учасників навчально-виховного процесу. Це співнавчання,
взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де й учень, і
вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють, що вони роблять,
рефлексують із приводу того, що вони знають, уміють і здійснюють. В основі кожного такого уроку — інтерактивна вправа,
вибір якої залежить від віку учнів, рівня підготовки класу, теми уроку.
У методичному посібнику подається
опис організації класу, порядок проведення інтерактивної частини уроку.
Запропоновані різні інтерактивні вправи,
а саме: «Два — чотири — всі разом»; «Робота в малих групах»; «Мозковий штурм»,
«Мікрофон». Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих
ситуацій, використання рольових ігор,
спільне розв'язання проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації.
Інтерактивні технології розвивають
критичне мислення учнів, їх читацьку культуру, творчі здібності, виховують толерантне ставлення до іншої точки зору,
культуру полеміки та самопрезентації. Значно розширюються пізнавальні
можливості учнів, зростає їх внутрішня мотивація до вивчення предмета.
Інтерактивні технології
відіграють важливу роль у сучасній освіті, їх перевага в тому, що учні
засвоюють всі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, оцінка), в
класах збільшується кількість учнів, які свідомо засвоюють навчальний матеріал.
Учні займають активну позицію в засвоєнні знань, зростає їхній інтерес в
отриманні знань. Значно підвищується особистісна роль вчителя — він виступає як
лідер, організатор. Але треба зазначити, що проектування і проведення уроку за
інтерактивними
технологіями потребують, перш за все, компетентності в цих технологіях
учителя, його вміння переглянути і перебудувати свою роботу з учнями.
