У
сучасній школі гру з метою активізації та інтенсифікації навчального процесу
використовують як на уроці, так і в позаурочний час. Навчальна гра
передбачає ігрове моделювання подій та явищ, що вивчаються, вона також має
чітко поставлену мету навчання і відповідний меті результат.
Загальними ознаками гри є:
• умовний характер;
• добровільна участь;
• обмеженість часовими і просторовими рамками;
• невизначеність розвитку та результатів;
• фіксованість ігрових дій системою правил і обов'язків;
• зацікавленість грою, що активізує інтелектуальні, духовні та
фізичні сили людини (Й.Гейзенга).
Функції навчальної гри:
• розширює кругозір;
• учні використовують знання, вміння і навички на практиці;
• розвиває пам'ять, мислення, увагу, фантазію, уяву, творчі здібності
тощо.
Ігри
виховують самостійність, формують певні естетичні та світоглядні позиції,
співробітництво, комунікабельність.
Дидактична гра
сприяє підвищенню рівня культури учня. Серед ігор, що використовують учителі,
переважають кросворди, чайнворди, вікторини. Однак, підвищуючи рівень знань учнів, вони не впливають на їхні ціннісні
орієнтації, свідомість. Водночас існує багато ігор, розроблених як
зарубіжними, так і вітчизняними педагогами, спрямованих на формування системного
мислення, свідомості та ціннісних орієнтацій, природоохоронної діяльності.
Єдиного погляду на
статус гри в навчанні немає. Деякі вчені вважають її методом навчання, інші —
засобом навчання або навіть формою навчання. У будь-якому випадку гра
стимулює пізнавальну активність учнів.
У дидактиці немає єдиної класифікації навчальних ігор. У
навчальному процесі використовують різні варіанти гри. За методикою проведення,
дидактичною метою та шляхами її досягнення ігри поділяються на імітаційні,
рольові, сюжетні, ігри-змагання, ігри-драматизації.
Імітаційні ігри на заняттях зображують
діяльність якоїсь організації, підприємства чи установи (наприклад, ділова
нарада, збори, співбесіда). Сценарій такої гри описує сюжет, імітуючі процеси
та об'єкти.
Рольові ігри — такі, де виробляються дії,
тактика поведінки, виконання функцій конкретної особи. Тут розробляється
сюжет-п'єса, між учнями розподіляються ролі з обов'язковим змістом.
Операційні ігри спрямовані на виконання конкретних операцій.
Моделюється відповідний робочий процес, гра проводиться в умовах, що імітують
реальні.
За дидактичною метою
ігри поділяються на актуалізуючі, формуючі, узагальнювальні, тренінгові,
контрольно-корекційні.
За характером
педагогічного процесу — пізнавальні, виховні, розвивальні, репродуктивні,
продуктивні, творчі, діагностичні, профорієнтаційні тощо. За формою взаємодії
учасників — індивідуальні, групові, змагальні, компромісні, конфліктні. За
рівнем проблемності — проблемні, непроблемні (Г.Селевко).
Етап проведення гри.
Залежно від типу вводяться різні рольові
позиції гравців: організатор, координатор, критик, тренер, ініціатор,
проблематизатор, консерватор тощо. Практикується групова робота над
завданнями, міжгрупові дискусії.
Етап аналізу,
обговорення та оцінки результатів гри. Тут виступають експерти, учні обмінюються
думками. Учитель підсумовує досягнуті результати, відмічає помилки.
Гравці мають
максимальну свободу інтелектуальної діяльності, яка обмежується тільки умовами
та правилами гри. Учні самі вибирають власну роль, створюють проблемну
ситуацію, шукають шляхи її вирішення тощо. Учитель, який очолює гру, не має
авторитарної ролі, а є інструктором (ознайомлює з правилами, консультує),
суддею-рефері (дає поради про розподіл ролей), тренером (підказує учням для
прискорення проведення гри), ведучим (організовує обговорення результатів
гри).
Ефективність гри значною мірою залежить
від низки факторів, серед яких найголовнішими є такі:
• чітко продумана мета;
• здійснення мотивації ігрової
діяльності;
• чітка організація підготовки,
проведення і підбиття підсумків;
• постановка пізнавальних і
проблемних запитань у процесі гри;
• залучення всіх учнів класу;
• тривалість не більше однієї
навчальної години.
|