Сутність педагогічних технологій

Сутність педагогічних технологій

Педагогічні технології - галузь педагогіки, зосереджена на вивченні взаємодії учасників педагогічного процесу і розробленні інструментарію з метою її оптимізації.

Об'єктом вивчення є взаємодія учасників педагогічного процесу.

Предметом - прийоми, способи, методи, засоби, закономірності навчально-виховної взаємодії. 

Метою цієї науки є пошук шляхів підвищення якості навчання, результативності виховання.

Завдання:

• розроблення змісту освіти в різних типах навчальних закладів;
• підготовка особистісно орієнтованих технологій;
• популяризація освітніх інновацій у суспільстві.

У педагогічній науці і практиці використовують терміни «педагогічні технології», «освітні технології», «технології навчання», «технології виховання», «технології управління» тощо.

 Освітні технології передбачають загальну стратегію розвитку єдиного в межах країни освітнього простору, а педагогічні - відображають тактику реалізації освітніх технологій. Педагогічні технології є складовими освітніх, охоплюють технології навчання, виховання та управління.

 Педагогічна технологія - сукупність форм, методів, способів, прийомів, навчальних та виховних засобів, системно використовуваних в освітньому процесі задля його оптимізації.

Ознаки педагогічних технологій:

• концептуальність (чіткість і послідовність цілей);
• економічність (структурування, впорядкування, ущільнення інформації);
• проектованість (поділ технології на етапи, ступені);

• коригованість (вироблення педагогічних умінь, які дають змогу вносити процесуальні зміни в технологію);

• візуалізація (застосування технічних, комп'ютерних засобів).

У педагогічній практиці педагогічна технологія вживається на декількох рівнях:

• загальнопедагогічному, де набуває статусу педагогічної системи;

• конкретнопредметному, як сукупність методів і засобів для навчання й виховання в межах одного предмета, класу, учня;
• локально-модульному, як технологія окремих елементів, розв'язання конкретних дидактичних (виховних)завдань.

Українські науковці розмежовують терміни «технологія» і «методика». Відмінність полягає в тому, що педагогічні технології вдається тиражувати і переносити на вивчення різних навчальних дисциплін із гарантією високої якості виконання поставлених завдань.

2. Класифікація педагогічних технологій

1) За рівнем застосування:

-загально педагогічні - стосуються загальних засад освітніх процесів;

-предметні - призначені для вдосконалення викладання окремих предметів;

-локальні та модульні - передбачають часткове використання в освітньому процесі.

2) За ставленням до дитини:

-авторитарні - засновані на чіткій надмірній регламентації;

-дидактоцентричні - центровані на навчанні;

-особистісно орієнтовані - центром навчально-виховного процесу є особистість учня.

3) За напрямом модернізації традиційної системи навчання та виховання:

-технології, основані на гуманізації та демократизації відносин:

• технології розвивального навчання (Л.Виготський, Л.Занков, В.Давидов, Д.Ельконін);
• проектна технологія (Дж.Дьюї, В.Кілпатрік);
• технологія колективного творчого виховання (І.Іванов);
• технологія «Створення ситуації успіху» (А.Бєлкін);
• гуманно-особистісна технологія (Ш.Амонашвілі);

-технології, основані на активізації та інтенсифікації діяльності учнів:

• ігрові технології навчання (В.Вундт);
• технологія проблемного навчання (Дж.Дьюї);
• технологія формування критичного мислення (Дж.Дьюї);
• технологія формування творчої особистості (Г.Альтшуллер);
• кейс-технологія (Е.Монтер);

  - технології, що грунтуються на ефективності організації та управління діяльністю учнів:

• інтерактивні технології навчання (О.Пометун);
• інформаційно-комунікаційні (нові інформаційні,комп'ютерні) технології (А.Єршов);
• технологія перспективно-випереджального навчання з використанням опорних схем під час коментованого управління (С.Лисенкова);
• технології рівневої диференціації (М.Гузик, С.Логачевська, В.Фірсов);
• технології індивідуалізації навчання (А.Границька, І.Унт, В.Шадриков);

• технологія програмованого навчання (Б.Скіннер, Н.Краудер);

 - альтернативні педагогічні технології:

• технологія саморозвитку (М.Монтессорі);
• Вальдорфська педагогіка (Р.Штейнер);
• технологія вільної праці (навчання) (С.Френе);
• «Йєна-план-школа» (П.Петерсен)

   Особливості авторської програми «Веселкова школа»

  Автор ідеї - москвичка Юлія Борисівна Пінчук.
  «Веселкова школа» - не конкретна школа, а науково-творча лабораторія. ВШ - навчання, яке базується на співпраці вчителя та учнів, їх спільному пізнанні світу та відкидає «педагогічне насильство», авторитарне керівництво навчальним процесом у початковій школі.
  Система розроблена творчою групою протягом п'яти років і апробована в декількох школах Закарпаття і Тоскани (Італія).
  Творча група: вчителі-практики Довжанської, Приборжавської, Луківської,
  Мета - створення необхідних психолого-педагогічних та соціальних умов для всебічного розвитку творчого потенціалу учнів, становлення духовно культурної особистості.
  Особливості: - здоров'я зберігаючий принцип організації навчально-виховного процесу (скорочення тривалості уроків, ігрова та рухова діяльність учнів); широка інтеграція навчальних предметів;
  -забезпечення швидкого та міцного засвоєння учнями навчального матеріалу за програмою та значне її випередження за рахунок застосування нетрадиційних методів, прийомів;
  -впровадження аудіовізуального навчання; висока і позитивна мотивація в учнів до навчання.
  Уроків на повторення і закріплення вивченого дуже мало, але через певний час учні повертаються до раніше вивченого, пригадуючи його оригінальний шлях - аудіовізуальне сприймання.
  Навчання носить випереджальний (поглиблений) характер.
  Ефективним засобом, який дозволяє розкритися і самореалізуватися кожній дитині в класі, є творча робота дітей. Учням систематично пропонуються творчі завдання, в яких вони придумують, складають, відкривають, а в кінці уроку отримують своєрідний зашифрований сюрприз. Передбачає використання на уроках у початковій школі пісень, у зміст яких закладено поняття навчального матеріалу, який дає очікуваний результат. Всі пісні (80) зібрані у «Співанковий підручник», ї\ -мелодії написані на добре відомі мотиви дитячих пісень.
  Усі уроки супроводжуються грою та казкою, чим полегшують адаптацію учнів до школи.
  Передбачає використання яскравої наочності.
  На уроці має місце робочий шум, вигуки, сміх, дотепи. Але це не перетворюється в хаос, оскільки всі пам'ятають про поставлене перед ними завдання.
  Структура уроку:
  
  1.     Повідомлення теми і мети (повторення може і не бути).
  2.     Вивчення нового матеріалу (нетрадиційні методи, форми, інтерактивні вправи, навчання в.русі).
  3.     Цікаві відомості з різних дисциплін, які зінтегровані в темі уроку й
  подаються у цікавій формі.
  4.Рефлексія (практична, самостійна, «весела контрольна» робота або
  самоперевірка).
  Від учителя вимагається велике педагогічне мистецтво, зберігаючи свою провідну роль, забезпечити свободу самореалізації дитини.
  

  Особливості авторської програми «Інтелект України»

  Інтелект - один із найдорожчих ресурсів. Відповідно, потреба у вихованні інтелектуальної еліти нації є актуальною у сучасній вітчизняній освіті.
  У 2006 р. команда провідних учених Харкова на чолі з доктором педагогічних наук Гавриш Іриною Володимирівною запропонували до впровадження власну концепцію виявлення, виховання й навчання обдарованих дітей.
  На сьогодні діти з Київської, Харківської, Дніпропетровської областей
  на Закарпатті у початкових класах Багатопрофільного ліцею «Лідер» - ЗОШ І-Ш ст. № 20 м.Ужгород (з 2012 p.).
  Проектні класи працюють за авторськими навчально-методичними комплектами: навчальна'програма, методичні рекомендації для вчителя, підручники, посібники, зошити на друкованій основі, мультимедійні засоби навчання.
  Мета - впровадження в освіту системи навчання та виховання академічно здібних і обдарованих учнів. Сутність розробленого проекту полягає не в насиченні дитини поглибленими знаннями, а у набутті нею, перш за все, необхідних навичок роботи з інформацією, аналізу, гнучкого творчого мислення, самоконтролю та самооцінки розвитку якостей особистості школяра - цілеспрямованості, працелюбності, організованості, охайності, волі.
  Особливості програми: - системна пропедевтика (скорочений виклад науки в системному вигляді, тобто підготовчий, вступний курс у будь-яку з наук, попередній до більш глибшого і детального вивчення відповідної дисципліни)
  
  ·         включення до навчального плану предмету «Навчаємося разом», який формує в учнів ключову компетентність уміння вчитися; уміння працювати з інформацією;
  ·         введено предмет «Еврика» - розвиток інтелектуальної креативності, формування у них прийомів евристичної діяльності та здатності до інноваційного мислення; учні розвивають творчі, винахідницькі якості, кмітливість,
  ·         потужні міжпредметні зв'язки (наприклад, якщо з природознавства вивчається тема «Перелітні птахи», то в цей же день на уроці читання учні ознайомлюються з творами Сухомлинського «Деркач і кріт», «Сором перед соловейком»);
  ·         на кожному уроці проводяться вправи змагального характеру: «Великі перегони» (матем., укр. мова), «Зоряні перегони» (природознавство), конкурс «Найрозумніший» (укр. мова, читання);
  У молодшого школяра формуються життєві навички, що сприяють соціальному, духовному та психічному здоров'ю: уміння слухати; чітко висловлювати свої думки; відкрито виражати свої почуття, без тривоги і звинувачень; уміння правильно виражати свої почуття; установка на успіх; уміння концентруватися на досягненні мети; розвиток наполегливості й працьовитості.

КЕЙС - ТЕХНОЛОГІЇ

 Історія виникнення кейс-технології. Зв'язок з іншими педагогічними технологіями.

Батьківщиною кейсів є США, а саме Школа бізнесу Гарвардського університету, де у 1920 р. окрім традиційних занять (лекцій, практикумів) введено в навчальний процес додаткові, які проводились у формі дискусії зі студентами з розбору конкретної, реальної ситуації.
У Західній Європі кейси почали активно використовуватися з 60-х pp. XX ст. Серед зарубіжних вчених, які активно працювали над питаннями використання кейсів можна назвати Е.Монтера, М.Лідере, М.Норфі. У вітчизняній практиці застосування кейсів знаходиться на початковому етапі розвитку. Проте плідно працюють у цьому напрямку спеціалісти українського Центру інновацій та розвитку, серед яких Ю.Сурмін, А.Сидоренко, В.Лобода.
Кейс-технологія тісно пов'язана з технологіями проблемного навчання та формування критичного мислення,батьківщиною яких є також США.
Кейс-метод є методом інтерактивних технологій колективно-групової форми навчання (за О.Пометун).
Кейс-технологія інтегрує в собі форми розвивалъного навчання, включаючи процедури індивідуального, групового і колективного розвитку, формування особистих якостей учнів.
Кейс-технологія є специфічним різновидом проектної технологи. У звичайній навчальній проектній технології процес розв'язання наявної проблеми здійснюється за допомогою спільної діяльності учнів, тоді як в КТ формування проблеми і шляхів її вирішення відбувається на підставі кейса, який є одночасно і технічним завданням, і джерелом інформації для усвідомлення варіантів ефективних дій.
КТ концентрує у собі досягнення технології «створення ситуації успіху». Для неї характерна активізація учнів, стимулювання їх успіху, підкреслення досягнень учасників. Саме відчуття успіху виступає однією З головних рушійних сил технології, сприяє формуванню стійкої позитивної мотивації і нарощуванню пізнавальної активності.

 Сутність понять «кейс», «кейс-технологія»

Кейс (з лат. - казус - заплутаний випадок, ситуація) - це спеціально підготовлений навчальний матеріал, який містить структурований опис ситуацій, які запозичені з реальної практики. Учасник завжди може придумати свій неповторний варіант рішення.
Кейс-технологія - складна багатоаспектна технологія навчання, яка є специфічним різновидом дослідницької аналітичної технології. Суть технології полягає у використанні конкретних випадків (реальних ситуацій, історій, тексти яких називаються «кейсами») для спільного аналізу, обговорення або вироблення рішень учнями з певної теми навчальної дисципліни.
Цінність КТ полягає у тому, що вона одночасно відображає не тільки практичну проблему, а й актуалізує певний комплекс знань, який необхідно засвоїти при вирішенні цієї проблеми. До того ж, вдало суміщає навчальну, аналітичну і виховну діяльність, що є ефективним в реалізації сучасних завдань системи освіти.
Мета КТ - спільними зусиллями групи учнів проаналізувати ситуацію - кейс, яка має місце у реальному житті і розробити практичне її рішення; закінчення процесу - оцінка запропонованих алгоритмів і вибір кращого в контексті поставленої проблеми.
Кейси повинні бути правдивими, реалістичними, однак, в той же час, не обтяженими деталями, бути за тематикою зв'язаними з матеріалом, що вивчається.
Проблемні завдання відрізняються від кейсів тим, що вони мають, як правило, одне рішення і один шлях, а кейси мають багато рішень і безліч альтернативних шляхів, що приводять до нього.
Кейси, які спеціально розробляються на основі фактичного матеріалу з метою подальшого розбору на уроці, втілюють у собі наступні ідеї:

·         кейс призначений для отримання знань з питань, істина яких плюралістична, тобто немає однозначної відповіді на поставлене питання;

·         акцент навчання переноситься не на оволодіння готовим знанням, а на його вироблення, на співпрацю вчителя і учня;

·         результатом застосування є не тільки знання, але і практичні навички;

- вчитель виступає у ролі ведучого, який генерує питання, фіксує відповіді, підтримує дискусію;
- долається класичний дефект традиційного навчання, пов'язаний з «сухістю», неемоційністю викладу матеріалу - відповідним чином організоване обговорення кейса може нагадувати театральну виставу.
Застосування КТ формує в учнів такі навички:

·         аналітичні (виділяти суттєву і несуттєву інформацію, аналізувати, класифікувати, мислити'чітко і логічно);

·         практичні (вміння застосувати теоретичні знання на практиці);

·         творчі (знаходити альтернативні рішення, розв'язки);

·         комунікативні (вміння вести дискусію, переконувати, кооперуватися в групи);

·         соціальні (вміння слухати, контролювати себе, оцінювати поведінку людей).

Переваги технології:

·         можливість перевірити теорію на практиці;

·         отримання навичок роботи у команді;

·         уміння формулювати питання, аргументувати відповідь;

- розвиток системи цінностей, життєвих установок, своєрідного професійного світосприйняття;

·         розвиток самостійного мислення;

·         уміння вислуховувати і враховувати альтернативну точку зору;

- навчитися знаходити найбільш раціональне рішення поставленої проблеми.  Ознаки та види кейсів

Виділяють такі ознаки кейса:

·         бути вміло розказаною історією;

·         стосуватися важливої навчальної проблеми;

·         описувати драматичну ситуацію з прийняттям критичного рішення;

·         містити конкретні порівняння;

·         надавати можливість для узагальнення висновків;

·         мати центрального героя;

·         бути оптимальним за розміром;

·         містити оптимальний обсяг інформації (з врахуванням вікових та індивідуальних особливостей молодших школярів);

- давати змогу оцінити ефективність вже прийнятих раніше висновків.
За стадністю кейси поділяють на:

·         ілюстративні навчальні ситуації - на певному практичному прикладі вчать учнів алгоритму прийняття правильного рішення в певній ситуації;

·         навчальні ситуації з формулюванням проблеми - діагностування ситуації і самостійне прийняття рішення із зазначеної проблеми;

·         навчальні ситуації без формулювання проблеми (проблема чітко не виявлена) - самостійне виявлення проблеми, пошук альтернативних шляхів її вирішення з аналізом.

·         За структурою кейси поділяють на:

·         - структурований кейс - дається мінімальна кількість додаткової інформації, при роботі з ним учень" повинен застосувати певну модель, формулу; існує оптимальне рішення;

·         - великі неструктуровані кейси - інформація дається дуже докладна, в тому числі і абсолютно непотрібна, а найнеобхідніші для розбору відомості можуть бути відсутніми; учень повинен знайти такі «каверзи» і впоратися з ними;

·         - «маленькі нариси» - вони знайомлять тільки з ключовими поняттями і при їх розборі учень повинен спиратися ще й на власні знання;

·         - кейси-першовідкривачі - при розборі від учнів вимагається не тільки застосовувати вже засвоєні теоретичні знання та практичні навички, а запропонувати щось нове; учні і вчитель виступають у ролі дослідників.

 Методи кейс-технології

Метод ситуаційного аналізу дозволяє глибоко і детально дослідити реальну або імітовану ситуацію. Мета методу - спільними зусиллями групи учнів проаналізувати виникаючу ситуацію, розробити практичне рішення, закінчення процесу.
Метод інциденту (від лат. - випадок, зіткнення). Учень повинен сам відшукати потрібну інформацію для ухвалення рішення з даної проблеми. При цьому учень вчиться працювати з інформацією (повідомляти її, систематизувати, аналізувати), формувати власну позицію (або прийняти чиюсь позицію) і на підставі цього робити висновки. Пропонується таке завдання, яке містить не всі дані, які потрібні для вирішення конкретної проблеми. Наприклад, завдання може бути сформульоване таким чином: «Інтернет для молодшого школяра: плюси та мінуси».
Метод розбору кореспонденції передбачає розв'язання кейса за допомогою документів, опрацювання яких допоможе учням знайти вихід із складного положення (у тому числі документи, які не відносяться до даної проблеми, щоб учні могли вибирати потрібну інформацію). Учні отримують від учителя папки з однаковим набором документів, що відносяться до певної події, конкретної ситуації - залежно від теми і предмету; виступають у ролі осіб, які приймають рішення.
Метод інсценування. Створюється правдива ситуація у вигляді інсценування перед класом, дається можливість оцінити вчинки і поведінку учасників гри. При «розігруванні ситуацій в ролях» учасники виконують
роль так, як самі вважають за необхідне, самостійно визначаючи стратегію поведінки, сценарій, плануючи результат. Основне завдання - проявити творчі здібності до рішення несподівано виникаючих актуальних проблем.
Ігрове проектування - процес створення або вдосконалення об'єктів. Учасників можна розбити на групи, кожна з яких розроблятиме свій проект. Ігрове проектування може включати проекти різного типу: дослідницький, творчий, прогностичний, аналітичний.
Метод дискусії - обмін думками з якої-небудь реальної актуальної проблеми відповідно до правил процедури. Є групові та міжгрупові дискусії.

Алгоритм роботи над кейсом з учнями початкових класів

При вивченні навчальних дисциплін зміст деяких понять учні засвоюють, аналізуючи певні ситуації, випадки з життя, у яких стикаються інтереси людей, життєві погляди, позиції. Такі ситуації можуть аналізуватись учнями індивідуально, в парах, в групах, або піддаватись аналізу в загальному колі. Такий аналіз потребує певного підходу, алгоритму. Технологія вчить учнів ставити запитання, відрізняти факти від думок, виявляти важливі та другорядні обставини, аналізувати та приймати рішення.
Алгоритм роботи над кейсом включає такі етапи:
І.  Підготовчий етап. Учитель готує ситуацію, додаткові інформаційні матеріали, визначає місце уроку з реалізацією КТ у системі предмету.
 II. Ознайомлюючий етап.
1. Введення в ситуацію учнів. Опис ситуації. Залучення учасників до живого обговорення реальної ситуації.
2. Глосарій (з'ясування сутності ключових понять кейса).
ІІІ. Аналітичний етап.

1.     Усвідомлення і формулювання проблеми на основі інтерпретації ситуації.

2.     Виявлення причин виникнення даної проблеми.

3.     Вироблення різних способів дії в даній ситуації (варіантів вирішення проблеми).

4.     Вибір кращого рішення з опорою на аналіз позитивних і негативних наслідків кожного.

Технологія «Створення ситуації успіху»

Сутність технології «Створення ситуації успіху»

   Технологію, яка будується на окреслених ідеях А.Макаренка та В.Сухомлинського розробив та апробував Август Соломонович Бєлкін -російський науковець, доктор педагогічних наук, професор. Технологія в його редакції отримала назву «Створення ситуації успіху» У 1991 р. А.Бєлкін видав працю «Ситуація успіху: як її створити». 
Мета даної технології - упровадження у навчально-виховний процес школи такої педагогічної технології, яка була б націлена на те, щоб викликати у дітей почуття радості, забезпечити успіх у навчанні. Успіх - досягнення позитивних результатів, переживання стану радості, задоволення від того, що є результат, до якого особистість прямувала у своїй діяльності, або який збігся з її очікуванням, сподіванням.
Ситуація успіху - це те, що може організувати вчитель для успішного виховання і навчання учня, досягнення ним радості; це суб'єктивний Психічний стан задоволення наслідком інтелектуальної, фізичної або моральної напруги виконавця справи, творця явища. Про таку ситуацію розповідає у своїй книзі «Школа без невдах» У. Глассер
Головна мета діяльності вчителя - створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини, дати можливість кожному вихованцю відчути радість досягнення успіху, усвідомлення своїх здібностей, віри у власні сили. Для успішного застосування цієї технології педагог повинен володіти силою сугестивного впливу через мовні засоби педагогічної техніки, ставитися до дитини як до особистості, яка формується, розуміти її внутрішній світ, володіти емоційною культурою, мати психологічну компетентність.

Технологія «ССУ» звучить у таких висловлюваннях педагога: «У тебе неодмінно вийде...», «Саме ти і міг би зробити таку справу...», «Ось ця частина вийшла дуже добре!...»