ПРО ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

                                       

"Земля — наша мати всіх годує", — говорить українське прислів'я. У цьому прислів'ї відбито ставлення українського народу не тільки до землі, а й взагалі до всього довкілля: рослин і тварин, до річок і степів, до підземних багатств і повітря. Щиро шануючи все це, наш народ ніби доводив свою невід'ємність від природи, залежність від неї. Зараз у нашому суспільстві стрімко зростає інтерес до екологічних питань. Все доступнішою стає тривожна інформація про забруднення довкілля. Люди намагаються перебудувати свої взаємини з природою. Людству потрібні нова філософія життя, висока екологічна культура й свідомість.

Школа бере активну участь у вихованні екологічної культури учнів, а початкова освіта формує нове покоління з новою екологічною етикою, що базується на шануванні всіх живих істот Землі. Активізація екологічної освіти у школі та активна пропаганда екологічного досвіду є найнеобхіднішим терміновим заходом для оздоровлення екологічної ситуації.

Слово "екологія" виникло від грецького "oikos" — оселя, житло, що дослівно означає - наука про житло. Але під "житлом" розуміється середовище існування, його живі й неживі компоненту, взаємозв'язки між ними. Американський біолог, спеціаліст у галузі охорони середовища Баррі Коммонер відобразив розвиток та самовдосконалення природи у 4-х законах екології.

Закон п е р ш и й — усе пов'язано з усім. Взаємозв'язок простежується в усьому. Дж.Даррелл казав: тварини та рослини — своєрідний барометр. Якщо раптово виявиться, що тварини і рослини зникають, то це — попередження, що з екосистемою негаразди. Тому охорона тварин і рослин по суті — охорона самих себе. Коли ми б'ємо тривогу, то робимо це не тільки з естетичних причин. Треба захищати їх тому, що, якщо не буде їх, не існуватимемо й ми.

 Закон д р у г и й - усе повинно кудись подітись. Ніщо не зникає, не залишаючи сліду.

Закон т р е т і й — ніщо не дається просто так. Неможливо лише брати у природи, треба і віддавати. "Земля багата — народ багатий".
Закон ч е т в е р т и й — природа "знає" краще. Цей закон попереджає про необхідність розумного перетворення природних систем.

Початкова школа починає формувати дбайливе ставлення учнів до багатств природи та суспільства, навички та усталені правила поведінки в Природі; розкриваються доступні розумінню молодших школярів взаємозв'язки, які існують у природі. Вчителі та вихователі приділяють багато уваги вихованню гуманного ставлення до живого, норм поведінки у природному середовищі, дотримання яких становить основу екологічної культури особистості.

 Сама природа — це невичерпне джерело, з якого дитина отримує і знання, і враження. Діти бачать усе — первоцвіт на лісовій стежці, латаття на дзеркалі води,  маленького павучка у зеленій та густій травичці, метушливу білочку на галявині. Увагу привертають також і сезонні зміни в природі, яскравість барв, різноманітність звуків та пахощів. Дуже важливо при цьому, щоб учні любили навколишній світ, дбайливо ставилися до нього, не втрачали зв'язку з ним.

 Школярі дізнаються про реальні екологічні проблеми, до яких належать: захист неживої та живої природи від забруднення та винищення, збереження різноманітних та цілісних угруповань, охорона природи як необхідна умова збереження життя людей.

Взаємодія людини зі світом природи має значний психолого-педагогічний потенціал, який охоплює психотерапевтичні, естетичні, комунікативні, поведінкові функції. Широкий діапазон впливу природного середовища зобов’язує вчителів, вихователів, психологів цілеспрямовано створювати сприятливі умови для формування екологічно свідомої особистості. У вихованні екологічної свідомості дітей і дорослих необхідно орієнтуватися на екологічну доцільність, не протиставляти людину і природу, вчити збалансовувати потреби.

Сучасна екологічна криза значною мірою зумовлена домінуванням у державі, суспільстві антропоцентричної ( антропоцентризм – сукупність поглядів на людину як кінцеву мету світобудови та центр Всесвіту ) екологічної свідомості. Щоб зберегти природу, необхідно формувати у людей екологічну свідомість екоцентричного типу. Її найважливішими ознаками є розуміння сутності різних зв’язків ( природа – людина ), а саме:

- у природі все взаємопов’язане, і ці зв’язки не можна руйнувати;

- відновлюваність обмежених природних ресурсів забезпечується дбайливим до них ставленням, використанням ресурсозберігаючих технологій і ощадливістю потреб людини;

- людина може мати привілей не завдяки розуму, а через необхідність виконання додаткових обов’язків;

- необхідність виконання екологічного імперативу – робити лише те, що не руйнує екологічну рівновагу;

- розвиток людини і природи – процес гармонійний і коеволюційний ( людина не дар природи, а лише її частина ).

Завдання екологічного виховання – це сприяти нагромадженню екологічних знань, виховувати любов до природи, прагнення берегти, примножувати її багатства, формувати вміння і навички діяльності в природі. Екологічне виховання передбачає розкриття сутності світу природи – середовища перебування людини, яка має бути зацікавлена у збереженні цілісності, чистоти, гармонії в природі. Естетична краса в природі сприяє формуванню моральних почуттів обов’язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності.

Екологічне виховання здійснюється на всіх етапах навчання в школі, на кожному з яких ставиться певна мета, завдання, підбирається відповідна методика з огляду на вікові особливості. Для молодших школярів найдоступнішим є емоційно-естетичне сприйняття природного середовища. Завдання вчителя – передбачити способи поєднання емоційного ставлення до природи з пізнавальними завданнями щодо її вивчення й охорони.

У початковій школі потрібно задіяти всі передумови для систематично екологічного виховання молодших школярів:

1) через зміст природознавчих навчальних предметів і курсів;

2) збагатити всі предмети екологічно спрямованим змістом і міжпредметними зв’язками;

3) проведення позаурочної діяльності з вивченням довкілля і заохочення дітей до практичних справ щодо його збереження;

4) залучення школярів до дослідницької роботи в індивідуальних і групових проектах;

5) проведення екологічних тижнів, вікторин, конкурсів малюнків;

6) екологічне просвітництво батьків.

У нових програмах і підручниках для початкової школи у засвоєнні змісту всіх предметів закладено можливості для створення навчальних ситуацій, які прямо чи опосередковано сприяють формуванню в дітей уявлень і понять про цілісність світу, природне і соціальне оточення як середовище життєдіяльності людини, її належність до природи і суспільства.

Змалку потрібно виховувати у дітей почуття справжніх охоронців природи. На всій земній кулі люди вже, мабуть, зрозуміли, що, охороняючи ліси, річки, грунт, вони охороняють своє майбутнє. Людина, порівняно з мурашкою, проліском, синицею, котом просто велетень, а сильний не повинен знущатися над безпомічним, а навпаки, мусить оберігати його від зла.

Література:

http://www.lesia-yaschenko.ck.sch.in.ua/pro_shkolu/dopovidi/direktor_ta_administraciya/

http://ukped.com/statti/teorija-navchannja/4926-ekolohichne-vykhovannia-v-pochatkovii-shkoli.html