Виховання у молодого покоління почуття гордості за свою країну, готовності бути гідним громадянином України, відданості справі зміцнення державності, активної громадянської позиції нині визнано проблемою загальнодержавного масштабу.
Патріотизм покликаний дати новий поштовх для розвитку духовності нації. Це є нагальною потребою і держави, і суспільства, і особистості. Державі необхідно, щоб всі діти виросли національно свідомими громадянами. Суспільство зацікавлене в тому, щоб розвиток особистості здійснювався на моральній основі. А особистість, віддаючи свою любов Батьківщині, прагне досягти взаємності. Реалізація заявлених викликів забезпечить країні гідне місце у цивілізованому світі.
У сучасних умовах патріотизм виявляється, насамперед, у любові до Батьківщини, готовності утвердити незалежність своєї молодої держави, піднесенні України до рівня високорозвинених держав світу.
Актуальним є необхідність виховання гуманних почуттів: любові до людини, поваги і піклування про неї, доброти, співчуття, великодушності тощо.
Неможливо уявити справжнього громадянина-патріота, який би не проявляв любові до рідного краю, не шанував батька-матері, не знав свого родоводу, національних традицій, не відчував єдності з природою, не турбувався про її охорону та примноження багатств.
У початкових класах важливого значення набувають такі інтерактивні засоби виховання, як народні обряди та традиції, що спрямовані на розвиток творчого потенціалу особистості, кооперування та гуманізацію стосунків у колективі. Рідна мова,історія народу, його традиції, звичаї та обряди, зокрема, фольклор, різні види народного мистецтва й художня творчість, народні символи та народна символіка, - все це є тим благодатним ґрунтом, на якому зростає національна свідомість. Звичай, обряд, обрядовість – це способи відтворення національних знань через пошукову діяльність, спрямовану на світорозуміння, а також розуміння свого місця в суспільстві
Найбільш улюбленою формою прилучення дітей до народного джерела є
родинні свята. Вони посідають особливе місце у навчально-виховному процесі. Це ніби підбиття підсумків великої роботи, яка проводиться заздалегідь.
Вивчення наукової літератури та досягнень педагогічної практики дало змогу дійти висновку про те, що патріотизм – це:
- любов до Батьківщини, віра у її майбутнє;
- любов, повага та доброзичливе ставлення до народу;
- любов до родини, отчого дому;
- любов до рідної мови та усвідомлення, що мова є духовним багатством народу;
- поважне ставлення до історії та культури власного народу;
- готовність до праці на користь рідної землі;
- дотримання та пропаганда здорового способу життя;
- любов до природи, турбота про збереження та її багатств.
В основу власної педагогічної діяльності вчитель повинен покладати досвід українського народу, його історико-культурні традиції, духовність. Все це
спрямовується на поглиблення знань учнів про Україну, про свій рідний край; розуміння своєї причетності до всіх подій, які відбуваються в державі; формування глибокої переконаності у нетлінності духовних скарбів народу, глибокої поваги до батьків, до природи, до землі – годувальниці.
Немає коментарів:
Дописати коментар